Новая Зеландия New Zealand туризм и культура
Опубликовано: 28.08.2018
Новая Зеландия (англ. New Zealand , маори Aotearoa ) — государство в юго-западной части Тихого океана, в Полинезии, расположенное на двух крупных островах (Остров Северный и Остров Южный) и большом количестве (приблизительно 700) прилегающих более мелких островов. Столица страны — город Веллингтон . Население Новой Зеландии составляет около 4 443 900 человек (на 2012 год).
В XI—XIV веках страна была заселена выходцами из Полинезии, европейские исследователи открыли острова в 1642 году. Активное освоение земель Великобританией началось с 1762 года. Одной из основных особенностей Новой Зеландии является географическая изолированность. Ближайшими соседями страны являются — к западу Австралия, отделённая Тасмановым морем (кратчайшее расстояние — около 1700 км); к северу островные территории — Новой Каледонии (около 1400 км), Тонга (около 1800 км) и Фиджи (около 1900 км).
Название, данное стране коренным населением — маори до появления здесь первых европейцев, не сохранилось, но известно, что остров Северный маори именовали Те Ика-а-Мáуи , что может быть переведено как «рыба, принадлежащая Мáуи». Первый европейский мореплаватель, побывавший у берегов этой страны в 1642 году, голландец Абел Тасман , назвал её « Staten Landt ». Именно это название было трансформировано голландскими картографами в латинское Nova Zeelandia в честь одной из провинций Нидерландов — Зеландия (нидерл. Zeeland .) и в голландское название Nieuw Zeeland . Позднее британский мореплаватель Джеймс Кук использовал английскую версию этого имени, New Zealand , в своих записях, и именно оно стало официальным названием страны. Русское название, Новая Зеландия , является точным переводом исторически сложившегося имени.
Первооткрывателями Новой Зеландии по праву следует считать выходцев из Восточной Полинезии, начавших освоение этих островов предположительно в XI—XIV веках. Несколько волн переселений и последовательное развитие на новых территориях создали две хоть и во многом схожие, но самостоятельно развивавшиеся культуры и два народа, получивших самоназвания маори и мориори . Мориори компактно проживали на островах архипелага Чатем, а маори заселяли Северный и Южный острова. Именно с маори встретились первые европейцы, попавшие на эти земли.
Английский капитан Джеймс Кук (англ. James Cook) посетил и обследовал острова в 1768 году. Именно это путешествие положило начало периоду активного освоения островов европейцами, первыми из которых стали китобои, миссионеры и торговцы, обустраивавшие свои небольшие и немногочисленные поселения в основном вдоль береговой черты.
Благодаря особым геологическим и географическим условиям в Новой Зеландии много рек и озёр. Большинство рек короткие (менее 50 км), берут начало в горах и быстро спускаются к равнинам, где замедляют своё течение. Уаикато — крупнейшая река страны протяжённостью 425 км. В стране также протекает 33 реки протяжённостью более 100 км и 6 рек протяжённостью от 51 до 95 км. Общая протяжённость рек и других внутренних водных путей в стране составляет 425 000 км.
В Новой Зеландии 3280 озёр с площадью водного зеркала более 0,01 кв.км, 229 озёр имеют водное зеркало более 0,5 кв.км и 40 — более 10 кв.км. Крупнейшее озеро страны — Таупо (площадь 623 кв.км), наиболее глубокое озеро — Хауроко (глубина — 462 метра). Большинство озёр Северного острова образованы в результате вулканической деятельности, а большинство озёр Южного острова образованы ледниковой активностью.
Новая Зеландия — одна из немногих стран южного полушария, имеющая на своей территории ледники ( Тасманский, Фокса, Франца-Иосифа и др.). Тасманский ледник образует узкий ледяной язык протяженностью 27 км, шириной местами до 3 км; общая площадь его 52 кв.км. В некоторых частях он достигает толщины 610 м и является крупнейшим ледником Новой Зеландии.
Из представителей фауны Новой Зеландии наиболее известными являются птицы киви (Apterygiformes), ставшие национальным символом страны. Среди птиц также необходимо отметить кеа (Nestor notabilis) (или нестор), какапо (Strigops habroptilus) (или совиный попугай), такахе (Notoronis hochstelteri) (или бескрылая султанка).
Законодательство страны определяет около 60 типов природных территорий, подлежащих защите и сохранению, среди них наиболее крупными и значимыми формами являются национальные парки (в том числе морские парки), природные, научные, экологические и туристические заповедники и резерваты. В стране создано 14 национальных парков, 4 морских парка, 21 морских и прибрежных заповедников и более 3000 резерватов. Общая площадь национальных парков, заповедников и природных территорий, находящихся под защитой, составляет около 6,5 млн гектар или около 25 % от общей территории страны. Крупнейшим национальным парком Новой Зеландии и одним из самых красивых в мире является Национальный парк Фьордленд (англ. Fiordland National Park).
В стране функционирует несколько зоопарков и ботанических садов, крупнейшим из которых является, открытый в 1922 и содержащий на своей территории более 170 видов животных, Оклендский зоопарк . Кроме этого, крупные зоопарки открыты в городах Веллингтоне и Окленде, и единственный зоопарк с свободным содержанием животных работает в Крайстчёрче. Уникальный парк создан недалеко от города Фангареи, специализирующийся на сохранение животных подсемейства большие кошки.
Основную часть населения страны составляют новозеландцы европейского происхождения, в основном потомки выходцев из Великобритании. По данным переписи населения 2006 года, суммарная доля населения европейского происхождения составляет приблизительно 67,6 % от общего населения страны. Представители коренного народа, маори, составляют около 14,6 % населения. Две следующие крупнейшие этнические группы — представители азиатских и полинезийских народов составляют 9,2 % и 6,5 % населения страны соответственно.
Средний возраст жителей страны составляет около 36 лет. В 2006 году в стране проживало более 500 человек в возрасте старше 100 лет. В том же году доля населения в возрасте до 15 лет составляла 21,5 %. Большáя часть новозеландцев постоянно (или в течение длительного времени) проживает за пределами страны. Самая крупная новозеландская диаспора проживает в Австралии (в 2000 году количество новозеландцев, проживающих в Австралии составило около 375 000 человек) и в Великобритании (в 2001 году около 50 000 человек, при этом около 17 % новозеландцев имеют либо британское гражданство, либо право на его получение). Традиционно новозеландцы, проживающие вне страны, поддерживают тесные контакты с родиной, и многие из них заслуженно вошли в число выдающихся представителей своей страны.
По данным переписи населения 2006 года, бóльшая часть населения, около 56 %, исповедуют христианство (в 2001 году таких было 60 %). Наиболее распространёнными деноминациями христианства в стране являются англиканство, католицизм латинского обряда, пресвитерианство и методизм.
Маори составляют 14,6 % населения страны. Общее их число — 565 329 человек. За 15 лет (1991—2006 года) численность этого народа в стране выросла почти на 30 %. Около 47 % из их числа являются потомками смешанных браков (в основном с европейцами). 51 % проживающих в Новой Зеландии маори — мужчины, 49 % — женщины. Из них 35 % — дети младше 15 лет. Средний возраст маори, проживающих в Новой Зеландии, — около 23 лет. При этом, средний возраст женщин немногим более 24 лет, а средний возраст мужского населения — немногим более 21 года.
Около 87 % маори проживают на Северном острове и около 25 % проживают в городе Окленд или в его пригороде. Наибольшая концентрация представителей этого народа наблюдается на острове Чатем. Около 4 % маори имеют университетское образование (или выше). Около 39 % общего населения маори имеют постоянную работу в режиме полной занятости.
Статус официального языка язык маори получил в 1987 году. Использование его стало обязательно в названиях государственных департаментов и учреждений, а использование его без ограничений стало возможно для сотрудников и посетителей всех государственных служб, в судах, в общественных больницах, а также в подразделениях вооружённых сил. Изучение основ языка маори является обязательным курсом школьных программ, а ряд учебных заведений ведёт обучение на двух языках. Многие географические названия в Новой Зеландии исторически сохранили свои корни в языке маори.
23 % новозеландцев могут свободно общаться на языке маори. Около 25 % не владеют им вовсе. Английский язык является основным языком общения, и 96 % населения страны используют его в качестве такового. Большинство книг, газет и журналов издаётся на нём, он же преобладает в вещании радио и телевидения. Язык маори является вторым государственным языком. В 2006 году новозеландский жестовый язык (New Zealand Sign Language), главный язык сообщества глухих Новой Зеландии, получил статус третьего государственного языка.
Сфера туризма и сопутствующие ей индустрии становятся с каждым годом всё более важными элементами экономики Новой Зеландии. Месторасположение страны и красота её природы в сочетании с высоким уровнем сервиса, удобством транспортных структур и развитием активных программ привлечения туристов в страну этому благоприятствуют.
В настоящее время туризм создает не менее 10 % ВНП страны. В сфере туризма работают почти 18 000 предприятий, и они создают около 10 % рабочих мест в стране. В 2006 году страну посетило рекордное за всю её историю количество туристов — 2 422 000 человек. При этом, в среднем каждый турист находился в стране 20 дней, и они суммарно истратили в Новой Зеландии более 6,5 млрд долларов. Основное количество туристов составляют жители Австралии. Значительно выросло за последнее время число туристов из КНР, и они составили в 2006 году вторую по общему количеству группу международных туристов, посетивших страну. Далее следуют туристы из США, Германии, Южной Кореи, Японии.
Новая Зеландия — развитая страна с рыночной системой экономики, основу которой составляют сельское хозяйство, обрабатывающая и пищевая промышленность и туризм. Экономика страны имеет экспортную ориентацию. Основными торговыми партнёрами являются Австралия, США, Япония, Китай. Доходы на душу населения составляли в 2007 году 26 300 американских долларов, занимая по этому показателю 21 место в мире.
Развитие транспорта и транспортной инфраструктуры является одним из экономических приоритетов страны на протяжении всей истории её развития. Связано это, прежде всего, с достаточно низкой плотностью населения на относительно большой территории и значительными расстояниями между населёнными пунктами.
Структура транспортной системы внутри страны строится на основе сети государственных скоростных автомобильных дорог (англ. New Zealand State Highway Network), включающей более 100 автомобильных магистралей. Управляет этой сетью государственная организация Transit New Zealand. Основная транспортная артерия страны — трасса SH1, проходящая по всей длине Северного и Южного островов с севера на юг. Общая протяженность автомобильных дорог страны составляет более 92 000 км.
Протяжённость железнодорожных магистралей страны составляет 3898 км (электрифицированы около 500 км).
В современной культуре Новой Зеландии особое значение по-прежнему имеют традиции и культурное влияние народов, населяющих Британские острова, и культурные принципы, присущие большинству западноевропейских народов, представители которых в то или иное время переселились в Новую Зеландию. В то же время, традиционно влияние культурных традиций полинезийских народов. Среди последних наиболее сильны традиции маори, а также в последние десятилетия выходцы из Фиджи, Самоа, Тонга вносят свой вклад в развитие полинезийских направлений в культуре страны. В последние 25 лет в связи с усилением иммиграционных процессов возрос вклад представителей народов Азии в создание единой и многокрасочной культуры Новой Зеландии.
В доевропейский период освоения Новой Зеландии единственной формой архитектурного зодчества являлись полинезийские традиции, сохранённые и развитые в культуре маори. Помимо жилых помещений, единственными формами строений в тот период являлись здания для общих сборов племени (мараи, маори Marae) и крепостные укрепления. Мараи имели единую архитектуру и резные украшения, характерные для всего народа маори и крайне незначительно отличались в отдельных племенах.
Начало европейского освоения страны сопровождалось развитием строительства. Поскольку большую часть населения того времени составляли выходцы из Великобритании, то, вполне естественно, что в своем строительстве они изначально придерживались британской архитектурной школы. Однако, уже в XIX веке, а особенно в первой половине XX века стал складываться ярко выраженный новозеландский архитектурный стиль.
Исторически искусство маори носило в основном религиозный смысл. Основными его направлениями являлись резьба по дереву или кости, плетение, танцы и татуировка. Первая книга на языке маори была опубликована лишь в 1840 году, а первая газета стала издаваться в 1900 году.
В связи с отсутствием письменности на протяжении большего этапа своего развития, резьба по дереву стала для маори своеобразным её заменителем и в изображаемых сценах часто передавались истории и предания народа. До сего дня у маори сохранились традиции «чтения» истории своего рода по резным изображениям.
Художественные плетеные покрытия чаще всего использовались как одно из немногих украшений в жилых помещениях, а также для культовых и религиозных целей в помещениях для общих сборов племён.
Та-мóко (чаще мóко , маори Tā moko ) — татуировка тела и лица, является одной из древнейших культурных традиций маори, пришедшей в их историю на первых шагах развития народа. В течение долго времени наличие моко являлось символом социального статуса и люди нижнего социального слоя не имели права иметь татуировку на своём лице, хотя элементы татуировки на теле им могли быть позволены. Для мужчин традиционным считалось нанесение моко на лице, ягодицах и бёдрах. Женщинам татуировка могла быть нанесена на губы и щёки. И мужчинам и женщинам татуировка могла быть нанесена и на другие части тела, но в таком случае она имела меньшее значение. В последние годы популярность моко вновь увеличилась и теперь её нанесение часто является для маори данью уважения своим предкам и своим традициям. В то же время, элементы моко стали популярны и у представителей других этнических групп населения Новой Зеландии и даже за рубежом.
Та моко на спине девушки маори. Фотография 1935 года
Кáпа хáка (маори Kapa Haka) — один из наиболее значимых элементов культуры маори, включающий в себя систему танцев, мимики и движений, сопровождаемых пением. Капа хака по праву считается основой танцевального искусства современной Новой Зеландии. Танцевальные традиции капа хака включают в себя несколько направлений — пои (маори Poi) — женский танец, более известный сегодня в мире как один из видов жонглирования шариками на верёвках, и хака (маори Haka) — мужской танец, ставший известным в мире благодаря выступлениям новозеландской национальной сборной по регби All Blacks. Хака вошла в повседневную жизнь и является атрибутом государственных и общественных церемоний. Армейские и флотские подразделения вооружённых сил Новой Зеландии имеют собственные версии хаки. Многие спортивные клубы используют адаптированные для себя версии.
Кулинарные традиции Новой Зеландии во многом сформировались на основе изолированного географического положения страны, вызывающего на протяжении целого исторического этапа ограничение продовольственной базы, и наличия значительных морских ресурсов. На формирование традиций также повлиял демографический характер европейского заселения страны — в основном представителями народов Британских островов. Большое влияние на формирование общей для страны кулинарной культуры в период после 70-х годов XX века вызвали кулинарные традиции новых иммигрантов из стран Азии, в основном Китая и Индии. Кухня современной Новой Зеландии является в своей основе сочетанием международных кулинарных школ с большим влиянием традиционной британской кухни. Среди наиболее популярных блюд по-прежнему остаются рыба и чипсы, своеобразный и распространенный в основном в Австралии и Новой Зеландии мясной пирожок, торт Павлова. Влияние новозеландской кухни на мировые кулинарные традиции незначительно, хотя продукция новозеландских виноделов получила заметную популярность в мире. Блюда традиционной кухни маори практически не представлена в каждодневном рационе новозеландцев, хотя некоторые продукты известные маори, например батат, стали широко распространены среди всего населения.
Нова Зеландія (англ. New Zealand , маорі Aotearoa ) — держава в південно-західній частині Тихого океану, в Полінезії, розташована на двох великих островах (Острів Північний та Острів Південний) та велику кількість (приблизно 700) прилеглих дрібніших островів. Столиця країни - місто Веллінгтон . Населення Нової Зеландії складає близько 4443900 осіб (на 2012 рік).
У XI—XIV століттях країна була заселена вихідцями з Полінезії, європейські дослідники відкрили острови 1642 року. Активне освоєння земель Великобританією розпочалося з 1762 року. Однією з основних особливостей Нової Зеландії є географічна ізольованість. Найближчими сусідами країни є - на захід Австралія, відокремлена Тасмановим морем (найкоротша відстань - близько 1700 км); на північ острівні території — Нової Каледонії (близько 1400 км), Тонга (близько 1800 км) та Фіджі (близько 1900 км).
Нова Зеландія, вид із космосуНазва, дана країні корінним населенням — маорі до появи тут перших європейців, не збереглася, але відомо, що острів Північний маорі іменували Ті Іка-а-Мáуї, що може бути перекладено як «риба, що належить Мáуї». Перший європейський мореплавець, який побував біля берегів цієї країни в 1642 році, голландець Абел Тасман назвав її «Staten Landt». Саме ця назва була трансформована голландськими картографами в латинське Nova Zeelandia на честь однієї з провінцій Нідерландів - Зеландія (нідерл. Zeeland) і в голландську назву Nieuw Zeeland. Пізніше британський мореплавець Джеймс Кук використав англійську версію цього імені, New Zealand, у своїх записах, і саме воно стало офіційною назвою країни. Російська назва, Нова Зеландія, є точним перекладом імені, що історично склалося.
Голландський мореплавець Абел Янсзон Тасман, зображений на новозеландській марціПершовідкривачами Нової Зеландії по праву слід вважати вихідців зі Східної Полінезії, які почали освоєння цих островів імовірно в XI-XIV століттях. Декілька хвиль переселень і послідовний розвиток на нових територіях створили дві хоч і багато в чому схожі, але культури, що самостійно розвивалися, і два народи, що отримали самоназви маорі і моріорі . Моріорі компактно проживали на островах архіпелагу Чатем, а маорі заселяли Північний та Південний острови. Саме з маорі зустрілися перші європейці, котрі потрапили на ці землі.
Військові човни маорі. За переказами, саме такі човни використовували перші переселенці з ПолінезіїАнглійський капітан Джеймс Кук (англ. James Cook) відвідав та обстежив острови у 1768 році. Саме ця подорож започаткувала період активного освоєння островів європейцями, першими з яких стали китобої, місіонери та торговці, які облаштовували свої невеликі та нечисленні поселення в основному вздовж берегової межі.
Джеймс Кук та перша карта Нової Зеландії, складена ним
Завдяки особливим геологічним та географічним умовам у Новій Зеландії багато річок та озер. Більшість річок короткі (менше 50 км), беруть початок у горах і швидко спускаються до рівнин, де уповільнюють свою течію. Уаікато — найбільша річка країни завдовжки 425 км. У країні також протікає 33 річки довжиною понад 100 км та 6 річок довжиною від 51 до 95 км. Загальна довжина річок та інших внутрішніх водних шляхів у країні становить 425 000 км.
Устя річки ВайкатоУ Новій Зеландії 3280 озер з площею водного дзеркала понад 0,01 кв.км, 229 озер мають водне дзеркало понад 0,5 кв.км та 40 — понад 10 кв.км. Найбільше озеро країни - Таупо (площа 623 кв.км), найбільш глибоке озеро - Хауроко (глибина - 462 метри). Більшість озер Північного острова утворені внаслідок вулканічної діяльності, а більшість озер Південного острова утворені льодовиковою активністю.
Oзеро ХаурокоНова Зеландія — одна з небагатьох країн південної півкулі, що має на своїй території льодовики (Тасманський, Фокса, Франца-Йосифа та ін.). Тасманський льодовик утворює вузьку крижану мову протяжністю 27 км, шириною місцями до 3 км; загальна площа його 52 кв. У деяких частинах він досягає товщини 610 м і є найбільшим льодовиком Нової Зеландії.
У деяких частинах Тасманський льодовик досягає товщини 610 метрів і є найбільшим льодовиком Нової ЗеландіїЗ представників фауни Нової Зеландії найвідомішими є птиці ківі (Apterygiformes), які стали національним символом країни. Серед птахів також необхідно відзначити кеа (Nestor notabilis) (або нестор), какапо (Strigops habroptilus) (або совиний папуга), таках (Notoronis hochstelteri) (або безкрила султанка).
Пташка ківі - національний символ Нової ЗеландіїЗаконодавство країни визначає близько 60 типів природних територій, що підлягають захисту та збереженню, серед них найбільшими та значущими формами є національні парки (у тому числі морські парки), природні, наукові, екологічні та туристичні заповідники та резервати. У країні створено 14 національних парків, 4 морських парки, 21 морських та прибережних заповідників та понад 3000 резерватів. Загальна площа національних парків, заповідників та природних територій, що знаходяться під захистом, становить близько 6,5 млн. га або близько 25% від загальної території країни. Найбільшим національним парком Нової Зеландії та одним із найкрасивіших у світі є Національний парк Фіордленд (англ. Fiordland National Park).
Фіорд Мілфорд-Саунд у Національному парку ФіордлендУ країні функціонує кілька зоопарків і ботанічних садів, найбільшим з яких є, відкритий у 1922 році, що містить на своїй території понад 170 видів тварин, Оклендський зоопарк . Крім цього, великі зоопарки відкриті в містах Веллінгтоні та Окленді, і єдиний зоопарк із вільним утриманням тварин працює у Крайстчерчі. Унікальний парк створений неподалік міста Фангареї, що спеціалізується на збереженні тварин підродини великі кішки.
Лемури в Оклендському зоопаркуОсновну частину населення країни становлять новозеландці європейського походження, переважно нащадки вихідців із Великобританії. За даними перепису населення 2006 року, сумарна частка населення європейського походження становить приблизно 67,6% загального населення країни. Представники корінного народу, маорі, становлять близько 14,6% населення. Дві наступні найбільші етнічні групи – представники азіатських та полінезійських народів становлять 9,2% та 6,5% населення країни відповідно.
Сучасні маорі, як і раніше, дотримуються своїх давніх традицій. Так вони вітають гостя.Середній вік мешканців країни становить близько 36 років. У 2006 році в країні проживало понад 500 осіб віком від 100 років. У тому року частка населення до 15 років становила 21,5 %. Більшість новозеландців постійно (або протягом тривалого часу) проживає за межами країни. Найбільша новозеландська діаспора проживає в Австралії (2000 року кількість новозеландців, що у Австралії становило близько 375 000 людина) й у Великобританії (2001 року близько 50 000 людина, у своїй близько 17 % новозеландців мають або британське громадянство, або декларація про його одержання). Традиційно новозеландці, які проживають поза країною, підтримують тісні контакти з батьківщиною, і багато з них заслужено увійшли до видатних представників своєї країни.
На вулицях найбільшого міста Нової Зеландії - ОклендаЗа даними перепису населення 2006 року, більша частина населення, близько 56%, сповідують християнство (у 2001 році таких було 60%). Найбільш поширеними деномінаціями християнства в країні є англіканство, католицизм латинського обряду, пресвітеріанство та методизм.
Місто Данедін, засноване переселенцями із Шотландії 1848 р. та "Перша церква", побудована в 1873 році за проектом також шотландського архітектораМаорі становлять 14,6% населення країни. Загальна їх кількість – 565 329 осіб. За 15 років (1991-2006 роки) чисельність цього народу в країні зросла майже на 30%. Близько 47 % з-поміж них є нащадками змішаних шлюбів (переважно з європейцями). 51% мешканців Нової Зеландії маорі — чоловіки, 49% — жінки. З них 35% — діти віком до 15 років. Середній вік маорі, що мешкають у Новій Зеландії, - близько 23 років. При цьому середній вік жінок трохи більше 24 років, а середній вік чоловічого населення — трохи більше 21 року.
Маорі - відмінні каноїстиБлизько 87% маорі проживають на Північному острові та близько 25% проживають у місті Окленд або в його передмісті. Найбільша концентрація представників цього народу спостерігається на острові Чатем. Близько 4% маорі мають університетську освіту (або вищу). Близько 39% населення маорі мають постійну роботу в режимі повної зайнятості.
Перша маорі, що завоювала титул Міс Нова Зеландія. Це сталося у 1962 роціСтатус офіційної мови мову маорі отримав у 1987 році. Використання його стало обов'язково у назвах державних департаментів та установ, а використання його без обмежень стало можливим для співробітників та відвідувачів усіх державних служб, у судах, у громадських лікарнях, а також у підрозділах збройних сил. Вивчення основ мови маорі є обов'язковим курсом шкільних програм, а низка навчальних закладів веде навчання двома мовами. Багато географічних назв у Новій Зеландії історично зберегли своє коріння в мові маорі.
Традиційне привітання маорі23% новозеландців можуть вільно спілкуватися мовою маорі. Близько 25% не володіють ним зовсім. Англійська мова є основною мовою спілкування, і 96% населення країни використовують його як таке. Більшість книг, газет та журналів видається на ньому, він же переважає у мовленні радіо та телебачення. Мова маорі є другою державною мовою. У 2006 році новозеландська жестова мова (New Zealand Sign Language), головна мова спільноти глухих Нової Зеландії, набула статусу третьої державної мови.
Скай Тауер, вона ж – «Небесна Вежа», є радіо-вежею, яка розташована в діловому центрі новозеландського міста ОклендаСфера туризму та супутні їй індустрії стають з кожним роком дедалі важливішими елементами економіки Нової Зеландії. Розташування країни та краса її природи у поєднанні з високим рівнем сервісу, зручністю транспортних структур та розвитком активних програм залучення туристів у країну цьому сприяють.
Нині туризм створює не менше 10% ВНП країни. У сфері туризму працюють майже 18 000 підприємств і створюють близько 10 % робочих місць у країні. 2006 року країну відвідало рекордну за всю її історію кількість туристів — 2 422 000 осіб. При цьому в середньому кожен турист перебував у країні 20 днів, і вони сумарно витратили в Новій Зеландії понад 6,5 млрд. доларів. Більшість туристів становлять жителі Австралії. Значно зросла останнім часом кількість туристів з КНР, і вони склали у 2006 році другу за загальною кількістю груп міжнародних туристів, які відвідали країну. Далі йдуть туристи зі США, Німеччини, Південної Кореї, Японії.
Уай-О-Тапу — це вулканічна зона, яку називають «термальним дивом». Там все вирує і переливається неймовірними фарбами. На території заповідника існують пішохідні маршрути, що охоплюють гейзери, температура води в яких досягає 260°C. Національний парк Фьордленд – найбільший у Королівстві. У парку розташувалися національні озера з багатою історією, фіорди та ущелини, а гори на його території досягають висоти понад 2700 метрівНова Зеландія — розвинена країна з ринковою системою економіки, основу якої складають сільське господарство, обробна та харчова промисловість та туризм. Економіка країни має експортну орієнтацію. Основними торговими партнерами є Австралія, США, Японія, Китай. Доходи на душу населення становили у 2007 році 26 300 американських доларів, займаючи за цим показником 21 місце у світі.
Розвиток транспорту та транспортної інфраструктури є одним із економічних пріоритетів країни протягом усієї історії її розвитку. Пов'язано це насамперед із досить низькою щільністю населення на відносно великій території та значними відстанями між населеними пунктами.
Оклендський автобусСтруктура транспортної системи всередині країни будується на основі мережі державних швидкісних автомобільних доріг (New Zealand State Highway Network), що включає понад 100 автомобільних магістралей. Керує цією мережею державна організація Transit New Zealand. Основна транспортна артерія країни – траса SH1, що проходить по всій довжині Північного та Південного островів із півночі на південь. Загальна довжина автомобільних доріг країни становить понад 92 000 км.
Протяжність залізничних магістралей країни становить 3898 км (електрифіковано близько 500 км).
У сучасній культурі Нової Зеландії особливе значення, як і раніше, мають традиції та культурний вплив народів, що населяють Британські острови, та культурні принципи, притаманні більшості західноєвропейських народів, представники яких у той чи інший час переселилися до Нової Зеландії. У той же час традиційно впливають культурні традиції полінезійських народів. Серед останніх найбільш сильні традиції маорі, а також останні десятиліття вихідці з Фіджі, Самоа, Тонга роблять свій внесок у розвиток полінезійських напрямів у культурі країни. В останні 25 років у зв'язку з посиленням імміграційних процесів зріс внесок представників народів Азії у створення єдиної та багатобарвної культури Нової Зеландії.
У доєвропейський період освоєння Нової Зеландії єдиною формою архітектурного зодчества були полінезійські традиції, збережені та розвинені в культурі маорі. Крім житлових приміщень, єдиними формами будов того періоду були будівлі для загальних зборів племені (мараї, маорі Marae) і кріпаки. Мараї мали єдину архітектуру та різьблені прикраси, характерні для всього народу маорі та вкрай незначно відрізнялися в окремих племенах.
Вождь маорі перед своїм племенем. Малюнок кінця XVIII століття Поселення маорі. Фотографія середини ХІХ століттяПочаток європейського освоєння країни супроводжувався розвитком будівництва. Оскільки більшу частину населення того часу становили вихідці з Великобританії, то цілком природно, що у своєму будівництві вони спочатку дотримувалися британської архітектурної школи. Проте, вже в XIX столітті, а особливо в першій половині XX століття, став складатися яскраво виражений новозеландський архітектурний стиль.
Міський залізничний вокзал у Данидині. Путівники вважають його найкрасивішою кам'яною будівлею Нової ЗеландіїІсторично мистецтво маорі мало переважно релігійний сенс. Основними його напрямками були різьблення по дереву чи кістки, плетіння, танці та татуювання. Перша книга мовою маорі була опублікована лише 1840 року, а перша газета почала видаватися 1900 року.
У маорі крутіння кульок на мотузках і досі є національним мистецтвомУ зв'язку з відсутністю писемності протягом більшого етапу свого розвитку, різьблення по дереву стало для маорі своєрідним її замінником і в сценах, що зображаються, часто передавалися історії та перекази народу. До цього дня у маорі збереглися традиції «читання» історії свого роду за різьбленими зображеннями.
Художні плетені покриття найчастіше використовувалися як одна з небагатьох прикрас у житлових приміщеннях, а також для культових та релігійних цілей у приміщеннях для загальних зборів племен.
Традиційна оселя маоріТа-мóко (частіше мóко , маорі Tā moko ) — татуювання тіла та обличчя, є однією з найдавніших культурних традицій маорі, що прийшла у їхню історію на перших кроках розвитку народу. Протягом довгого часу наявність моко було символом соціального статусу і люди нижнього соціального шару не мали права мати татуювання на своїй особі, хоча елементи татуювання на тілі їм могли бути дозволені. Для чоловіків традиційним вважалося нанесення моко на обличчі, сідницях та стегнах. Жінкам татуювання могло бути нанесене на губи та щіки. І чоловікам і жінкам татуювання могло бути нанесене і на інші частини тіла, але в такому разі воно мало менше значення. В останні роки популярність моко знову збільшилася і тепер її нанесення часто є для маорі шаною своїм предкам і своїм традиціям. В той же час, елементи моко стали популярними і у представників інших етнічних груп населення Нової Зеландії і навіть за кордоном.
Та моко на спині дівчини маорі. Світлина 1935 рокуКáпа хáка (маорі Kapa Haka) — один з найбільш значущих елементів культури маорі, що включає систему танців, міміки та рухів, що супроводжуються співом. Капа хака вважається основою танцювального мистецтва сучасної Нової Зеландії. Танцевальные традиции капа хака включают в себя несколько направлений — пои (маори Poi) — женский танец, более известный сегодня в мире как один из видов жонглирования шариками на верёвках, и хака (маори Haka) — мужской танец, ставший известным в мире благодаря выступлениям новозеландской национальной сборной по регби All Blacks. Хака вошла в повседневную жизнь и является атрибутом государственных и общественных церемоний. Армейские и флотские подразделения вооружённых сил Новой Зеландии имеют собственные версии хаки. Многие спортивные клубы используют адаптированные для себя версии.
Новозеландский танец Черный хака – одно из самых почитаемый и в то же время спорных проявлений агрессииКулинарные традиции Новой Зеландии во многом сформировались на основе изолированного географического положения страны, вызывающего на протяжении целого исторического этапа ограничение продовольственной базы, и наличия значительных морских ресурсов. На формирование традиций также повлиял демографический характер европейского заселения страны — в основном представителями народов Британских островов. Большое влияние на формирование общей для страны кулинарной культуры в период после 70-х годов XX века вызвали кулинарные традиции новых иммигрантов из стран Азии, в основном Китая и Индии. Кухня современной Новой Зеландии является в своей основе сочетанием международных кулинарных школ с большим влиянием традиционной британской кухни. Среди наиболее популярных блюд по-прежнему остаются рыба и чипсы, своеобразный и распространенный в основном в Австралии и Новой Зеландии мясной пирожок, торт Павлова. Влияние новозеландской кухни на мировые кулинарные традиции незначительно, хотя продукция новозеландских виноделов получила заметную популярность в мире. Блюда традиционной кухни маори практически не представлена в каждодневном рационе новозеландцев, хотя некоторые продукты известные маори, например батат, стали широко распространены среди всего населения.
Торт «Павлова» с клубникой и киви, особенно популярный в Новой Зеландии и Австралии Батат, сладкий картофель — вид клубнеплодных растений Жареный батат